Революційний метод навчання читанню дозволяє швидко отримати сталі результати. Ваша дитина почне читати вже за місяць (у моєму випадку вийшло за два, але однозначно вийшло).
— Дитина максимально самостійна (супровід був потрібен)
— Дитина швидко навчається
— Перші результати вже зараз (дійсно перший прорив був швидким)
— Зрозумілий кожному, нічого не треба пояснювати.

Називається «Ребус-метод»: www.rebusmetod.com/

Усі ми знаємо, скільки зусиль потрібно для того, щоб навчити малюка читанню складами. Ми купуємо настінні плакати з абетками, шукаємо барвистих книжок із веселими віршиками про літери, наважуємось довірити навчання іграшковим навчальним комп’ютерам з Китаю. Та все марно — навіть якщо нам і вдається зацікавити сина чи дочку буквами, для читання цього не достатньо. Варто лише написати простеньке слово, як малюк починає плутатись. Виявляється, що склади читаються зовсім не так, як звучать літери у алфавіті. От і виходить, що простеньке «миша» дитина читає як «ем-и-ша-а»…

Зайдіть на сайт, подивіться ролик, на ньому зрозуміло, як відбувається навчання.

Якось ви прокидаєтесь і усвідомлюєте, що ваше життя стало безглуздим. Робота забирає у вас по дев’ять годин щоденно (обідню перерву я ніяк не готовий вважати особистим часом). Ще вісім годин йдуть на сон (у мене, бувало, і десять, і дванадцять — в особливо важкі періоди життя). Лишається ще сім годин, з них приблизно три години я проводив у дорозі (півтори туди, півтори назад). Час, що лишався (десь годинки чотири), йшов на ранковий та вечірній туалет, їду та на, умовно кажучи, «час перед телевізором». Звичайно, цей час можна витрачати на що завгодно, приміром, часто я катався на велосипеді або читав книги. Але коли до тих трьох годин доходить справа, уся моя енергія вже висмоктана попередніми дев’ятьма, проведеними в офісі. Так почуваються овочі. Мозок вже не працює. Ті ж жалюгідні залишки ентузіазму, які залишаються на дні мозку після робочого дня, з’їдають електрички, метро, автомобільні пробки, магазини і такі ж як я втомлені люди довкола. Ці залишки вже ні на що не ладні.

Велику частину свого життя ви витрачаєте на вирішення чужих проблем. Прямо кажучи, ви — молоток, який вміє якісно забивати цвяхи. Ви молоток, здатний до самонавчання: ви читаєте книги, ходите на семінари, ви дбаєте про те, як стати кращим у своїй професії, ну або, принаймні про те, як не бути таким же лайном як більшість. Ви ніколи не робили нічого для себе, всі завдання вам ставило керівництво або замовник. Якщо вдуматися, ви не можете придумати що б такого зробити самому. Ваш мозок ще з часів школи і інституту тренований на вирішення поставлених вам завдань. У ті рідкісні моменти, коли вам випадає шанс проявити ініціативу, ви не знаєте як це зробити. Просто класний молоток, яким хтось забиває цвяхи. Вісім годин на день. І так проходить усе життя, за винятком підготовчого періоду (дитинство) і періоду, коли молоток починає кепсько забивати цвяхи (старість). А людина нікому не потрібна. Її вміст нікого не цікавить. Думки, відчуття, прагнення. Усе, що ви маєте — це резюме і список колишніх босів. На них дивитимуться майбутні боси, приймаючи вас на роботу. Навіть колеги, з якими у вас можуть бути добрі стосунки (доки ви проводите по дев’ять годин разом щодня), вони забудуть вас за місяць після вашого звільнення. Вам здається, що у вас гарний колектив? Це доти, доки ви працюєте на одне начальство. Не факт, але ви можете стати ворогами, просто змінивши місце роботи.

Гроші — не проблема

У певний момент часу я не зміг більше працювати на контору. Я перестав розуміти, навіщо я це роблю. Робота це протиприродньо. За гроші люди роблять те, що не почали б робити із власної волі. До роботи нас спонукають батьки+школа+університет і, звісно, гроші. Адже гроші — це класно. Щоб жити, потрібні гроші. Але, що являє собою життя, якщо воно цілком і повністю витрачається на роботу?

«Я працюю, щоб отримати гроші, які я витрачаю щоб прожити ще один місяць, який я витрачу на роботу. Я живу, щоб працювати, а не заробляю гроші, щоб жити»

Безглуздо витрачати своє життя на підтримку свого життя. Ми живемо не в первісному суспільстві, нас не з’їдять хижі звірі, ми не помремо з голоду, ми не замерзнемо від холоду. Якщо більшу частину свого життя я витрачаю на те, що мені геть не потрібне, то чи варто жити?

Люди знаходять багато причин, з яких вони не можуть кинути роботу.

Не буде на що жити

Це вигадки. У вас є батьки, у вас є дружина, чоловік, або постійний хлопець, або постійна дівчина, у вас є друзі і безліч можливостей легально дістати гроші. Якщо не готові вірити, то можна відкласти грошей на півроку життя. Можна переїхати до передмістя, щоб менше платити за житло. Завжди можна якось викрутитися на певний час. Людині насправді потрібно не так вже й багато грошей, щоб жити. Ба більше, на третій місяць неробства я продав Xbox, купив ноутбук Apple, новий телефон і джазову гітару. Не знаю, звідки у мене з’явилися на це гроші. Я навіть записував витрати і доходи. Все одно це незбагненно. Всесвіт щедрий і сповнений достатку. Грошей завжди стільки, скільки вам насправді потрібно. Це універсальний закон грошей.

Насправді, головна причина, з якої люди йдуть працювати на когось — це небажання відповідати за своє життя. Наймаючись на роботу, ви перекладаєте цю відповідальність на контору. Вам говорять, коли приходити на роботу, коли припиняти роботу, що робити, як робити і скільки ви за це матимете. Ви можете погоджуватися або не погоджуватися на конкретну пропозицію, але вибір роботодавця — це примарний вибір. Суть не міняється. Вашим життям розпоряджаєтеся не ви. З іншого боку, ви отримуєте друзів по роботі, ви отримуєте пристойне заняття, на яке не дуже бридко витрачати час. Можна не піклуватися про те, що буде завтра. Вас скорше за все підвищать. Це приємно. Але заради цього варто жити?

Справа всього життя

Головна причина — в голові. Я ніколи б не кидав роботи, якби міг працювати далі. Та щось в моїй голові заскочило і я став відчувати відразу до роботи на когось у будь-якій формі. Щоразу, коли я пробував зробити щось нецікаве мені самому, я входив у ступор і був змушений кидати почате. Я пробував змінити спеціальність. Колись я був програмістом, потім фахівцем з юзабіліті. Нещодавно я спробував стати блоґером. У мене не вийшло. Мене плющить, коли щось треба встигнути на заздалегідь визначений час. Мене плющить, коли щось треба зробити не тому, що мені це цікаво, а тому, що це треба комусь. Коротше кажучи, я кинув працювати, бо психологічно не спроможний це робити. Це моя особливість, усі люди різні.

Подумайте, цілком можливо, всередині вас накопичилося багато невдоволення. Навколо повно речей, які можна зробити краще. Можливо, вони вам не подобаються, а може ви живете позитивною свідомістю, проте готові змінювати цей світ. Пробки. Світлофори. Переповнене метро й маршрутки. Обслуговування. Маркетинг. Реклама. Ваші ідеї? Щось з цього ви вже точно можете змінити.

Вам може здаватися, що якщо ви не ходитимете на роботу, то просто вкладетеся на канапу і не робитимете абсолютно нічого. Насправді, це не зовсім правда. Якийсь час я так і робив. Два місяці я грався в Xbox. Ще місяць просто сидів в Інтернеті. В цілому, мене стало на 4 місяці, перш ніж мені дуже захотілося почати щось робити.

Кожна людина може знайти щось, що їй цікаве. Це навіть можна назвати справою всього свого життя. Я більш ніж упевнений, що через п’ять років я буду зайнятий зовсім іншою «справою всього свого життя», тому що для мене зміни — це і є життя. Але це неважливо. Важливо:

• знайти справу, яка вам цікава,
• придумати як отримати з неї прибуток.

Мене завжди цікавили мобільні телефони, портативні комп’ютери та інші ґаджети. Мені не подобаються сайти із багатосторінковими оглядами стільникових телефонів, оздоблені тоннами фотографій. Я дозволяю собі вважати нездарами журналістів, які вправляються у написанні слів там, де вони зайві. Я читав книги Томаса Манна, він написав значно більше за звичайного журналіста, проте якість не порівняти. Це те, що я хочу змінити, мені це цікаво, і я почав цим займатись.

Робота на себе

Моєму сайту три тижні, він поки не дає прибутку, і я зараз не певен, що цей прибуток (коли він з’явиться) буде адекватний докладеним зусиллям. Але я просто таки переповнений ідеями про те, як зробити його краще, як заробити на ньому грошей і як привернути до нього людей. Щось з тих ідей спрацює, щось — ні. Люди, які пишуть про стартапи, часто говорять про бізнес-плани. Кажуть, що треба робити стартап і привертати інвестиції лише тоді, коли ви стовідсотково певні, що задумана справа вартісна. Зробити щось, що приноситиме гроші, і, можливо, задоволення, а не робити те, що приносить задоволення і, можливо, принесе гроші. Не знаю. Я наразі не заробив грошей, і не маю підстав щось тут радити. Особисто для мене немає іншого вибору. Я просто не можу робити нецікаву роботу виключно заради грошей. Тому я вибрав іншу модель. Я робитиму те, що мені цікаво, і спробую заробити на цьому грошей.

Можливо, це вийде не відразу. Ніхто не може передбачити майбутнє. Бізнес-плани точно не можуть. Пробуйте. Запам’ятайте, нічого не зміниться, доки ви не почнете діяти. Неможливо зрозуміти, чи та чи інша ідея добра, доки вона не реалізована. Необов’язково мати наполеонівські плани — спробуйте реалізувати те, що не вимагає великих капіталовкладень і часу. Ідеальний варіант, це коли вам потрібно вкласти пару місяців свого часу, аби оцінити результат. Спробували — оцінили результат — ухвалили рішення — рухаємось далі. Якщо ідея не виправдала себе — кидайте її і беріться за нову. Ви не втрачаєте нічого, окрім свого часу. Я вже згаяв сім років свого життя на дурниці, чому б не витратити ще пару місяців на те, що мені дійсно подобається?

Уявіть собі, що вам сподобалася дівчина, яку ви побачили у магазині, в під’їзді або в метро. Ви можете приїхати додому і довго гадати, що б вийшло, якби ви спробували з нею познайомитися. Що сказали би ви, що відповіла б вона. А далі ви, а далі вона… Вечеря, свічки і так далі. Так от, усе це — лише у вашій уяві. Дівчина зараз спокійно йде в магазин, виходить з під’їзду або їде в метро. А ви сидите удома і займаєтесь чорт зна чим. Це — реальність. Вона цікавіша за фантазії. Вона непередбачувана. Можна подумати, з чого почати знайомство з дівчиною, можна прикинути декілька варіантів — залежить від ситуації. Далі роздуми ніяк не допоможуть. Далі потрібно діяти. Роздуми не допоможуть вам дізнатися, що дівчина, приміром, не любить троянди або займається йогою. Жодні бізнес-плани не допоможуть вам дізнатися, чи цікава ваша ідея людям, а якщо цікава — то скільки вони можуть заплатити за це грошей. Життя значно цікавіше за бізнес-плани.

Я розумію, що все, про що я кажу, справедливо для мене, і цілком може бути неправдою для вас. Ви живете у власному світі. Можливо, ви непогано почуваєтесь, працюючи на контору. Це ваш власний вибір. Я усвідомлюю, що кинув роботу тому, що більше не міг працювати. Ніякі аргументи зі сторони не допомогли б мені кинути роботу (хоча і підготували б ґрунт). Тому, по суті, це просто історія з мого життя, яка зовсім не обов’язково надихне вас змінювати свою.

За матеріалами та завдяки натхненню від статті Міхаіла Єлфімова (сайт)

У контексті нещодавно опублікованої статті «Як стати ранньою птахою» хочемо розказати про цікавого помічника «професійних» жайворів — «розумний» будильник aXbo. Принцип дії будильника заснований на розпізнаванні фази сну, у якій знаходиться його власник. Будильник аналізує вашу поведінку під час сну і будить вас тоді, коли прокинутись вам буде найлегше. Юрій Зозуля випробував aXbo в дії і написав про нього гарний огляд.

Під Новий рік я став щасливим власником будильника aXbo. Такий будильник придбав собі також мій колега по роботі, тож це дозволило мені отримати додаткову інформацію. Я хочу зробити огляд цього дива техніки, а також поділитися своїми враженнями і висновками.

Комплектація

1. Будильник
2. Два сенсори
3. Два напульсники
4. Зарядний пристрій з перехідниками для різних стандартів розеток
5. USB-кабель
6. Інструкції англійською та німецькою мовою
7. Цікава і барвиста коробка :)

Будильник виконаний у модному дизайні а-ля Apple. Дисплей прозорий і виглядає дуже ефектно. Підсвічування дисплея синього кольору. Вага невелика. Збоку є оранжева наліпка «S.P.A.C» (Sleep.Phase.Alarm.Clock) — цієї задумки дизайнерів я так і не зрозумів, але загалом вона мене не сильно дратує ;)

У комплект входять два сенсори — Сенсор 1 і Сенсор 2. Важливо: перший сенсор слід використовувати для першого профілю в будильнику, другий для другого (сенсори пронумеровані). Кожен сенсор у середньому розрахований на 4–5 років щоденного використання. Потім потрібно буде купувати новий, оскільки заміна батарей в них не передбачена.

Напульсників теж два. Вони різні за розміром, один трохи менше іншого. Я думаю причина проста: двоє людей, що сплять в одному ліжку, — це скоріш за все чоловік (напульсник побільше) і жінка (напульсник трохи менше) :) Напульсники різняться між собою не тільки розміром, але й місцем кріплення наліпки «S.P.A.C», так розрізнити їх ще легше. Якщо напульсники стандартного розміру не підходять, можна замовити альтернативний комплект потрібного розміру. У кожному напульснику, на внутрішньому його боці, є спеціальна кишенька для сенсора. Напульсники зроблені трохи недбало: нерівні строчки, стирчать нитки, та й взагалі можна було зробити акуратніше. Хоча на зручність використання це не впливає.

Зарядний пристрій комплектується різними перехідниками для різних стандартів розеток. У інструкції і на сайті дуже багато розповідається про інтелектуальну систему зарядки, і спочатку складається враження, що будильник повинен використовуватися з підключеним до мережі кабелем. Але, як виявилось, основний режим використання будильника — це робота від акумуляторів. Я спеціально з’ясовував це питання у службі підтримки.

USB-кабель потрібний для закачування даних з будильника на комп’ютер і для оновлення прошивки.

Інструкція допомагає настроїти будильник. Хоча до управління дуже швидко звикаєш, адже воно дуже добре продумане.

Коробка приваблює цікавим дизайном, тому якщо ви збираєтеся комусь подарувати цей будильник, то додаткова упаковка необов’язкова.

Принцип роботи

Про загальний принцип роботи я вже розповідав тут (рос.). В результаті моїх спостережень і експериментів я зробив такий висновок: будильник не заміряє пульс, тиск або нервові імпульси — все дуже просто, він визначає фазу сну виключно за вашими рухами. Як це все працює:

• Активуємо сенсор. Якщо активували сенсор 1 (2), то і в будильнику потрібно налаштувати профіль 1 (2). Будильник без проблем працює з двома сенсорами одночасно. Без активації сенсорів, він працює як звичайний будильник.
• Сенсор вставляється в напульсник у особливому положенні. Докладніше про це йдеться в інструкції.
• Напульсник одягається на руку. Правші одягають на ліву руку, лівші на праву. Чим це обумовлено сказати не можу.
• Далі лягаємо спати і на ранок будильник спробує розбудити вас у «правильній» фазі.

Будильник починає аналізувати ваші рухи за 30 хвилин до встановленого часу пробудження і спираючись на зібрану інформацію вмикає сигнал. Основний принцип в тому, щоб розбудити вас у момент швидкого сну.

У REM (Rapid Eye Movement) фазі нам сняться сни і тіло знаходиться в паралізованому стані. При переході у фазу легкого сну м’язи активуються і людина починає соватись у ліжку. У цей момент будильник і будить нас, не даючи перейти у фазу повільного (глибокого) сну. Ефект насправді простий — будильник дзвонить у момент, коли м’язи і мозок активні (людина рухається в ліжку), тому встати з ліжка і почати свій день набагато простіше, спостерігається ефект бадьорості.

Важливо: будильник не лікує і не допомагає людям з розладами сну. Будильник не замінює сон :) Будильник не допоможе вам прокидатися свіжим і бадьорим, якщо ви спите регулярно всього лише по 3–5 годин на добу. Сон має бути повноцінним.

Будильник здатний до самонавчання. Звучить інтригуюче, але в житті все доволі просто. Спочатку в будильнику закладені шаблони рухів (я думаю, що це сила, частота, амплітуда) властиві для більшості людей. Через певний час будильник аналізує зібрану ним інформацію і підганяє зібрані дані під певний шаблон. У чоловіків, наприклад, рухи нечасті, але сильніші; у жінок — часті і слабші. Звідси і випливає рекомендація використовувати один сенсор для однієї людини і не мінятися ними. Підігнавши шаблон рухів під вас, будильник зможе вибрати найбільш оптимальний час пробудження. Наприклад, якщо за статистикою ваші рухи сильні і різкі, то будильник будитиме вас при сильних рухах, ігноруючи слабкі. Оскільки в будильнику пам’ять розрахована на 2 тижні, то через 2 тижні можна вважати будильник навченим.

Насправді, якщо захотіти, то будильник дуже легко надурити. Наприклад, якщо за 30 хвилин до сигналу ви прокинулися, але спеціально лежите і не рухаєтеся, то будильник вас розбудить тільки в призначений час. Як я вже казав, він визначає пробудження виключно по ваших рухах, тому якщо він рухів не реєструє, то вважає, що ви знаходитеся в певній фазі сну і чекає потрібної йому фази, тобто ваших рухів. Але якщо врахувати, що вашою метою є правильно прокидатися, а не намагатися дурити будильник, то все працює добре :)

Будильник устаткований трьома акумуляторами, які забезпечують роботу без заряджання протягоя 7–10 днів. У моєму випадку час роботи без заряджання складає близько 15 днів, але я не дуже часто використовую підсвітку і будильник вранці у мене дзвонить секунд 5, оскільки прокидаюся я швидко :) Інтелектуальна система зарядки полягає в тому, що якщо ви підключите живлення до будильника, то зарядка батарей почнеться тільки при досягненні ними певного рівня розрядки. Якщо ж вам потрібно зарядити батареї тут і зараз, то слід витягнути і повторно вставити кабель зарядки. У таому разі зарядка почнеться негайно. Після повної зарядки батарей, як я вже писав, будильник потрібно відключити від мережі. Для економії заряду будильник починає реєстрацію рухів сенсорів за 12 годин до передбачуваного часу пробудження.

Функціональність

Отже, найцікавіше: що уміє будильник і як це працює насправді.

• Power nap — я називаю цей режим швидким післяобіднім сном. Відпочатку в будильнику такої функції немає. Аби її активувати, слід оновити прошивку до останньої версії. Перш ніж лягати спати, потрібно увімкнути цю функцію. За замовченням задається 30-хвилинний проміжок часу, протягом якого будильник буде моніторити ваш сон. Завдання будильника — не дати вам заснути занадто глибоко. Від цієї функції у мене залишилися змішані враження. Випробування я проводив під час різдвяних канікул — після обіду йшов в спальню і пробував поспати. Приблизно у 30% випадків мені вдавалося заснути протягом 5–10 хвилин, і будильник будив мене правильно, у момент борсання, через 10–15 хвилин. Ефект позитивний. У решті 70% заснути я не міг (канікули все ж таки), і будильник починав дзвонити через 10–11 хвилин. При чому я пробував поводитися по різному: постійно совався, лежав без руху — результат однаковий, через 10–11 хвилин будильник починав грати мелодію. У результаті цього дати адекватну оцінку функції мені важко, оскільки з одного боку, якщо справді є потреба поспати, то це працює, а з іншого боку, якщо сон не приходить у перших 5–10 хвилин, то будильник все одно підніме вас за 10–11 хвилин, не даючи вам можливості задрімати у ті 20 хвилин, що залишилися. Інтерпретувати це можна так: якщо не можеш заснути протягом 10 хвилин, то йди працюй далі :) Але загалом, для мене це не головна функція, оскільки на роботі поки що спеціальної кімнати для такого сну немає, а удома цим можна скористатися хіба що на вихідних.
• Chillout — це спеціальна програма, покликана допомогти заснути. На даний момент є 3 різні мелодії (все це звуки природи), які можна включати при засипанні. З плином часу, засновуючись на інформації про ваші рухи, будильник розуміє, що ви вже заснули і вимикає звук. Я пробував користуватись функцією пару разів (дружина не любить сторонніх звуків) і можу сказати, що вона працює — на ранок я не міг пригадати, коли саме зник звук :) Тож на загал, функція на любителів.
• Alarm — це найголовніша функція, заради якої і купувався будильник. За час користування будильником у мене трапився лише один раз, коли будильник продзвонив в призначений час і прокидатися мені було важко. В усіх інших випадках будильник будив мене заздалегідь і прокидатися було достатньо легко. Вже через пару хвилин почуваєшся повністю у формі. Хоча треба відзначити, що спати іноді все одно хочеться, особливо якщо спиш усього 5–6 годин. Але пробудження все одно проходить легко і з ясною головою. Самонавчання теж відчувається: спочатку будильник будив мене за 20–25 хвилин до призначеного часу і спрацьовував навіть від незначних рухів, а через пару тижнів розкид часу збільшився і став від 5 до 25 хвилин. Поріг сприйняття сили рухів так само збільшився. Тепер при невеликому русі будильник не починає дзвонити. Будильник заведений у мене на один і той самий час — сьому ранку, і час спрацьовування залежить від того, коли я лягаю спати. Я вже звик, що прокидаюся раніше призначеного часу і у мене з’являється додатковий час, щоб спокійно поснідати і почитати новини в інтернеті. Раніше я спав до останнього, користуючись кнопкою Snooze, оскільки прокидатися мені не хотілося. У результаті використання aХbo, я почав ходити на роботу на півгодини раніше — на 8:30. Раніше я двічі пробував прийти на роботу у цей час, але мої спроби провалилися. Я ходив на дев’яту, дуже часто при цьому почувався невиспаним, і прийшовши в офіс, змушений був пити каву, щоб хоч якось підбадьоритись.
  Тепер деякі зауваження з приводу цієї функції: вона працює не завжди і не для всіх.
  • По-перше, моя спальня — це тихе і спокійне місце, де можна закрити жалюзі, щоб було темно навіть вдень. Це означає, що під час сну немає ніяких сторонніх шумів і прокидаюся я від звуку будильника. Якщо вас під час сну турбують сторонні шуми (наприклад, шум сигналізації машин під вікном), то ви прокидатиметесь серед ночі або й під ранок, що зведе ефект від будильника і правильного прокидання нанівець.
  • Друге, будильник погано працює для двох. Я почитав відгуки в інтернеті, узяв за основу власний досвід і досвід мого колеги. Тож, мушу сказати, що вигоду від будильника отримає той, хто прокидається першим :) Друга людина просто прокинеться від сигналу для першої. Звідси і виходить, що я задоволений будильником (прокидаюся раніше дружини), мій колега — ні (його дружина встає раніше). Вібродзвінок у сенсорі не передбачений, хоча це й могло б стати вирішенням проблеми.
  • Будильник не допоможе вам прокидатися свіжим і бадьорим, якщо ви спите регулярно не більше 3–5 годин на добу. Сон має бути повноцінним. Недоспати можна один раз, але робити це постійно не варто.
  • Ну і як вже казав, якщо ви страждаєте на розлади сну, то будильник швидше за все вам не допоможе. Про це сказано і на сайті, і в інструкції до самого будильника.
• Спеціальне ПЗ забезпечує додаткову функціональність. При підключенні будильника до комп’ютера з Windows XP жодних проблем у мене не виникло. Драйвери поставилися автоматично. Потім потрібно було завантажити з офіційного сайту програму-аналізатор. Щоправда, зараз вона доступна тільки німецькою мовою. За допомогою цього додатку можна передати дані з будильника на комп’ютер і продивитися чи проаналізувати статистику свого сну. Це може допомогти зрозуміти як минає ваш сон і як довго тривають різні його фази. Знаючи це, можна визначати скільки годин краще поспати в різних ситуаціях. Наприклад, можливо для вас краще поспати 6, а не 7 годин або 4 замість 5 годин тощо. Важливо: дата в будильнику виставляється тільки через це програмне забезпечення. У самому будильнику вона ніде не відображається, але використовується при перекачуванні даних з будильника на комп’ютер.

Висновок

Підводячи підсумки, можна сказати, що aXbo — це досить цікава розробка. На даний момент є тільки один аналог (про який я знаю) — це Sleeptracker, але він знаходиться у іншому форм-факторі, і я вибрав aXbo. Принцип роботи aXbo досить простий, але він по-справжньому працює. Хоча слід зауважити, що не для всіх (про що я писав вище).

Я задоволений своїм новим придбанням і тепер я завжди в хорошій формі ;) Рекомендувати я його не буду, оскільки кожен сам має зрозуміти, чи потрібна йому така річ. Я зробив цей огляд, щоб допомогти здійснити усвідомлений вибір.

P.S. Залишилося дочекатися наступного будильника, за допомогою якого можна було б програмувати свої сни.

Юрій Зозуля.

Добре вставати засвіт сонця, адже така звичка сприяє набуттю здоров’я, багатства та мудрості.
– Арістотель

Жайворами народжуються чи стають? Щодо мене, то я жайвором точно став. Двадцятирічним я рідко коли лягав раніше півночі та майже завжди відсипався досхочу наступного дня. Зазвичай я починав свої справи десь пообіді. Та навіть у ті часи я не міг не зауважити тісного зв’язку між успіхами в моєму житті та раннім вставанням. У ті нечасті дні, коли я прокидався рано, я помічав, що моя продуктивність чи не завжди вища звичайної, і не тільки вранці, але й впродовж цілого дня. До того ж я відзначав неймовірне відчуття гармонії, з яким жив увесь день. Тож, оскільки людина я практична, я поставив собі за мету вставати рано. Я швиденько переставив свій будильник на п’яту ранку… і наступний день настав для мене десь в районі обіду.

Гммм…

Я пробував ще і ще, але особливих успіхів не зазнавав. Здавалося, ніби мене народили без гену раннього вставання. Коли б не дзвенів будильник, першим моїм бажанням ставало припинити його противне дзеленчання та спати собі далі. Після того я полишив свої спроби, і кілька років до теми не повертався. Та згодом, замислюючись над своїм досвідом, зрозумів, що підходив до проблеми не з того боку. І щойно змінив свою тактику, враз перетворився на справжнісінького жайвора.

Важко вставати рано, спираючись на хибні уявлення. Але маючи собі в допомогу правильні, це доволі легко.

Найпоширеніша помилка тут така: ви вважаєте, що якщо ви хочете раніше встати, вам непогано було б і лягти раніше. Тож ви дивитесь, скільки ви спите зараз, а далі просто зсуваєте часовий проміжок для сну на кілька годин назад. І якщо зараз ви спите з опівночі до восьмої, ви вираховуєте, що вам слід лягати о десятій, аби назавтра встати о шостій. Звучить дуже переконливо, але зазвичай не працює.

Схоже, існує дві основні школи переконань щодо графіків сну. Перша стверджує, що людині слід щодня лягати та вставати в один і той самий час. Це як ніби встановити два будильники: один на засинання, другий на прокидання. Вона видається цілком практичною для сучасного світу. Ми маємо бути передбачуваними у своїх діях. І маємо дбати про свій відпочинок.

Друга школа вважає, що варто прислухатися до себе і, лягаючи щойно ви втомилися, вставати тоді, коли ваше тіло того хоче. Витоки школи слід шукати у дослідженнях біоритмів людини. Ми самі знаємо, скільки нам треба на відпочинок і не треба насилувати свою природу.

Методом проб та помилок, я порозумів для себе, що обидві школи пропонують неефективні рішення. Особливо, якщо ви зацікавлені у продуктивності.

І ось чому: якщо ви обираєте спати за годинником, ви часом мусите лягати тоді, коли спати вам ще не хочеться. Ви просто гаєте час, лежачи із заплющеними очима, намагаючись заснути. До того ж, ваші дії засновані на переконанні, що щоночі вам потрібна одна й та сама кількість годин на відпочинок. Це хибне припущення — ваші потреби у сні різняться день від дня.

Якщо ж ваші звички щодо сну ближчі другій школі, ви скоріш за все спатимете більше, ніж потребуєте. Часто значно більше — скажімо годин на 10–15 на тиждень (стільки ж триває бадьорість протягом одного дня). Багато людей, що сплять за такою системою проводять у ліжку більш ніж вісім годин, і зазвичай це забагато. Та й будувати плани на ранок, справа невдячна, оскільки встаєте ви щоразу в інший час. І, зважаючи, що наші природні ритми часом не збігаються із 24-годинною добою, ви ризикуєте із нею розсинхронізуватись.

Для мене оптимальним рішенням стало сумістити обидва підходи. Це дуже просто і багато людей-жайворів роблять так щодня, навіть про це не задумуючись, проте для мене прихід до такого режиму став справжнім одкровенням. Тож я вирішив лягати, щойно мені хотілося спати (і лише тоді, коли мені хотілося спати) та вставати під будильник у заздалегідь визначений час. І так сім днів на тиждень. Тепер я завжди прокидаюся о тій самій порі (у моєму випадку о п’ятій), хоча й лягаю щоразу в інший час.

Я вкладаюсь, коли відчуваю, що вже не можу не спати. Перевіряю себе я дуже просто: якщо я усвідомлюю, що сенс останньої пари сторінок книжки, яку я читаю, тікає від мене, значить час сну настав. Зазвичай я засинаю хвилини за три. Я лягаю, вмощуюсь і мене тут таки підхоплюють хвилі сну. Іноді я засинаю о пів на дев’яту; іншим разом працюю до півночі. Зазвичай я лягаю спати годині о десятій–одиннадцятій. Якщо я не сонний, я займаюся справами доти, доки очі не починають заплющуватись самі. І читання – гарне заняття, яке допомагає визначити, чи не час вже вкладатися.

Щоранку щойно замовкає мій будильник, я кілька секунд потягуюсь і встаю. Довго я про це не думаю. Я зрозумів, що щодовше розтягую процес вставання, то більше шансів у моєї дрімоти затягти мене назад в свої обійми. Тож я не дозволяю собі сперечатися зі своїм сонливим «я» щодо переваг зайвої годинки-другої сну. Навіть якщо мені хочеться поспати ще, я все одно встаю.

Після кількох днів практикування такого підходу, я зрозумів, що мій сон став природнішим. Якщо я мало спав однієї ночі, я наступного вечора рано починав куняти, а отже і лягав раніше. А якщо був сповнений сил і не відчував втоми, спав менше. Моє тіло привчилось вимикатися у потрібний йому момент, адже воно зрозуміло, що встаю я щоразу у той самий час, і час цей не обговорюється.

Як побічний ефект, я став спати у середньому на 90 хвилин менше щоночі, при цьому зранку я почуваюся відпочилішим. Я сплю майже увесь час, який проводжу у ліжку.

Я зрозумів, що люди, що страждають на безсоння, це ті, які вкладаються спати, не відчуваючи сонливості. Якщо ви не почуваєтесь сонними і розумієте, що швидко не заснете, встаньте і трохи пройдіться. Опирайтесь сну доти, доки ваше тіло не почне виробляти гормони, які заколишуть свідомість. Якщо ви лягатимете лише тоді, коли відчуватимете сонливість, а вставатимете завжди в однаковий час, у безсоння не залишиться шансів. Першого вечора, ви можливо провештаєтесь довгенько, але заснете щойно вклавшись. Можливо, важко буде встати рано наступного ранку, поспавши лише кілька годин, але ви витримаєте день, і ввечері заснете раніше. Спливе якийсь час і ви навчитеся лягати приблизно в однаковий час, відразу засинаючи.

Тож, якщо ви захотіли стати ранньою птахою (або просто хочете краще планувати свій сон), робіть так: лягайте лише тоді, коли почуваєтесь справді сонними, а прокидайтесь щоразу о тій самій годині.

Стів Павліна (сайт)

This article is copyright © by Steve Pavlina and is reprinted with permission. For more personal development articles, visit Steve Pavlina’s Personal Development for Smart People.