Добре вставати засвіт сонця, адже така звичка сприяє набуттю здоров’я, багатства та мудрості.
– Арістотель
Жайворами народжуються чи стають? Щодо мене, то я жайвором точно став. Двадцятирічним я рідко коли лягав раніше півночі та майже завжди відсипався досхочу наступного дня. Зазвичай я починав свої справи десь пообіді. Та навіть у ті часи я не міг не зауважити тісного зв’язку між успіхами в моєму житті та раннім вставанням. У ті нечасті дні, коли я прокидався рано, я помічав, що моя продуктивність чи не завжди вища звичайної, і не тільки вранці, але й впродовж цілого дня. До того ж я відзначав неймовірне відчуття гармонії, з яким жив увесь день. Тож, оскільки людина я практична, я поставив собі за мету вставати рано. Я швиденько переставив свій будильник на п’яту ранку… і наступний день настав для мене десь в районі обіду.
Гммм…
Я пробував ще і ще, але особливих успіхів не зазнавав. Здавалося, ніби мене народили без гену раннього вставання. Коли б не дзвенів будильник, першим моїм бажанням ставало припинити його противне дзеленчання та спати собі далі. Після того я полишив свої спроби, і кілька років до теми не повертався. Та згодом, замислюючись над своїм досвідом, зрозумів, що підходив до проблеми не з того боку. І щойно змінив свою тактику, враз перетворився на справжнісінького жайвора.
Recent Comments