Якось Вчитель проходив зі своїми учнями повз селище, в якому жили противники його вчення. Мешканці селища вийшли зі своїх домівок, оточили гостей та почали їх лихословити. Учні не встояли і готові були відповісти образами, але присутність Вчителя діяла на них заспокійливо. Слова Вчителя збентежили і селян, і учнів.
Він повернувся до учнів і промовив:
— Ви розчарували мене. Ці люди чинять своє. Вони розгнівані. Їм здається, що я ворог їх релігії, їх моральних цінностей. Ці люди ображають мене, і це природньо. Але чому сердитесь ви? Чому ви дозволили цим людям маніпулювати вами? Ви зараз залежите від них. Хіба ви не є вільними?
Мешканці селища не очікували такої реакції. Вони були спантеличені та притихли. У тиші, що запала над людьми, Вчитель звернувся до селян:
— Чи все ви сказали? Якщо ні, то ви ще матимете нагоду висказати мені все, що думаєте, коли ми повертатимемось.
Люди із селища були геть збентежені, вони спитали:
— Але ж ми лихословили на тебе, чому ж ти не сердишся на нас?
— Ви вільні люди, і те, що ви вчинили, — ваше право. Я на це не реагую. Я теж вільна людина. Ніщо не може змусити мене реагувати, і ніхто не може впливати на мене та маніпулювати мною. Я володар своїх виявів. Мої вчинки випливають із мого внутрішнього стану. А тепер, я хотів би спитати вас одну річ, яка стосується вас. Мешканці сусіднього з вами селища вітали мене, вони принесли із собою квіти, фрукти та солодощі. Я сказав їм: «Дякую, та ми вже поснідали. Заберіть ці фрукти з моїм благославення собі. Ми не можемо нести їх із собою, ми не носимо їжу з собою». Тепер я питаю вас: «Що вони мають зробити з тим, що я не прийняв і повернув їм?».
Один чоловік вийшов з натовпу і сказав:
— Напевно, вони забрали все собі додому, а вдома роздали фрукти і солодощі своїм дітям, своїм сім’ям.
Вчитель всміхнувся:
— А що ж ви збираєтесь робити зі своїми обр?зами та прокляттями? Я не приймаю їх. Якщо я відмовляюся від тих фруктів і солодощів, вони мають забрати їх назад. Що можете зробити ви? Я відкидаю ваші образи, тож і ви несіть свій тягар додому і робіть з ним усе, що хочете.
Давня притча
Если вы хотите купить автомобиль,
наш автобазар предлагает подержанные автомобили бу.
Червень 9th, 2008 at 11:37
Мудра притча!
Але як важко іноді не реагувати та не піддаватись емоціям.
Знаю подібні слова: “Якщо тебе обізвали дурнем, а ти відреагував, то ти і є дурень, бо тебе це зачепило за живе, за те що є в тобі. Але якщо ти знаєш собі ціну, і точно впевнений у тому, що ти, наприклад, не дурень – ти ніколи не відрегуєш на такі слова.”
Вересень 10th, 2008 at 10:30
Ну что тут скжешь, мудрий старик
Вересень 18th, 2008 at 6:06
Анвар, тобто учні не були впевнені у правоті вченя свого наставника? А якщо ти будеш іти зі своєю дівчиною (дружиною)по вулиці, і хтось назве її коровою, хоча насправді вона буде дуже симпатичною і стрункою, і сама про це знатиме. Якою буде твоя реакція? Ти не звернеш уваги на образу, чи тебе це обурить? І взагалі, чи буде правильно тут промовчати? Так само і тут. Чи повинні учні відстояти честь наставника, чи тихо терпіти образи?
На мою думку, потрібно відстоювати свою позицію, але не розкидати при цьому бісер перед свиньми. А для цього потрібне добре вміння розбиратися в людях і багатий життєвий досвід. У даній притчі старий мудрець не лише довів свою правоту і зумів захистити свою честь, але і здобув прихильників.
Хоча тут є і спірний момент. Мудрець закликає не реагувати на образи, і одночасно відповідає на звинувачення. Можливо я і неправий… :-)
Вересень 22nd, 2008 at 2:53
Мудра притча!
Жовтень 18th, 2008 at 12:54
спасибочки за материал!!!!
Жовтень 29th, 2008 at 4:54
Интересная придча!
Старик правильно поступил!
Листопад 22nd, 2008 at 5:56
Согласен с мнением выше – старик маледец!
Січень 10th, 2009 at 6:44
Читачі ще дочекаються хоч одного запису?)
Березень 21st, 2009 at 11:51
Доводилось вже чути цю притчу. Не варто спускатися до рівня образ, якщо це не приносить задоволення, навіть якщо обізвали “коровою” твою дівчину… є і більш дієві способи вирішення подібної ситуації.